Ks. Franciszek Karasiewicz: Переклад Біблії на українську мову

Розділ 2

Переклад Біблії на українську мову

З приходом християнства в Київську Русь в кінці Х ст. народилась велика перекладницька література, здебільшого книги Святого Письма, твори отців Церкви, апокрифічні книги, повісті, збірки різних творів і деякі твори наукового змісту. Появилась в нас найдавніша книга Святого Письма Остромирова Євангелія (1056 - 1057). Переклади Євангелій, з поясненнями отців Церкви, називались учительними, а Послання Апостолів і Псалтирі з поясненнями називались толковими Апостолами або толковими Псалтирями. В Київській Русі в ті часи залюбки читали Псалтир і навіть заучували напам’ять багато псалмів.

Найціннішим із перекладів на зближену народну тогочасну мову, є Пересопницька Євангелія (1556 – 1561), яку переклав Михайло Василевич, і яка так називається тому, що вийшла з монастиря в Пересопниці на Волині.

Можливо, що в Київську Русь прийшов переклад найнеобхідніших частин Біблії, зроблений Кирилом і Мефодієм та їхніми учнями в другій половині ІХ – першій половині Х століть. Цей переклад зроблений з грецького перекладу Старого Заповіту, який в свою чергу був зроблений із староєврейського оригіналу в Олександрії “сімдесятьма толковниками” та з одного грецького тексту Нового Заповіту.

Дуже популярною книгою Старого Заповіту був Псалтир, який вживався не тільки, як богослужебна книга, а також як навчальна книга для домашнього читання.

Але найпопулярнішими були книги Нового Заповіту, Четвероєвангеліє і Апостол, які належать до ХІ – ХІІ століть. Найдавнішні Апостоли з’явилися в 1195 – 1220 роках.

Проте повна збірка книг Біблії в церковнослов’янській мові з’явилася на східно-слов’янських землях в 1499 році. Цим повним виданням була Геннадієвська Біблія, яка вийшла завдяки заходам Геннадія, єпископа Новгорода. Також повну Біблію видав в 1517 – 1519 рр. білорус Георгій Скорина. А в 1581 р. вийшла знаменита Острозька Біблія, яка появилась завдяки старанням князя Констянтина Острозького, київського воєводи. Ця Біблія була надрукована І. Федоровим в м. Острозі, після довгої підготовчої праці звірки канонічних грецьких і латинських текстів та перекладів в церковнослов’янській мові. Острозька Біблія є першим повним виданням Біблії церковнослов’янською мовою, в староукраїнському варіанті. Основою цього видання була рукописна Геннадієва Біблія, яка була складена в Новгороді в 1489 – 99 рр. Острозька Біблія віддзеркалює високу мовну культуру на Україні в XVI ст., бо текст є добре зредагований і добрий переклад.

Пройшло багато століть від прийняття християнства Україною до з’явлення повної Біблії, перекладеної на живу, народну літературну мову. Однією з причин було те, що не було пекучої потреби в цьому, бо книги, які приходили в Україну з Болгарії і Сербії в церковнослов’янській мові, були здебільшого зрозумілі людям, бо тодішня щоденна мова була досить наближена до літературної церковнослов’янської мови. Також мало хто з інтелігенції відважувався на таку велику працю, як переклад Біблії на українську мову тоді, коли царський уряд не був зацікавлений в процвітанні української культури і в більшості випадках поборював всякі спроби в цьому напрямку. Але за цю велику працю переклад Біблії на українську народну мову взявся П. Куліш (1819 – 1897), письменник, історик, етнограф, критик. Куліш цікавився народною творчістю і розвитком української мови. Він перекладав твори В. Шекспіра, Ф. Шіллера, Й. Гете, Г. Гейне, Дж. Байрона, А. Пушкіна, А. Міцкевича.

Куліш, в 60-их роках ХІХ ст., був одним із визначних діячів літературного і громадського життя України. Він був членом Кирило-Мефодієвського товариства. Він почав переклад Біблії в 1860 р. і закінчив його у спілці із І. Пулюєм, який перекладав трудніші місця грецького тексту, а Куліш редагував їх.

Куліш взявся за цей переклад не тільки виключно з релігійних мотивів, але і із своїх переконань, що світова культура є найвищим добром у світі й український народ мусить мати доступ до цієї ушляхетнюючої і спасаючої людину загальнолюдської культури. Він вірив, що Біблія, Гомер і Шекспір є трьома основними стовпами цієї всесвітньої культури і наполегливо працював, щоб український народ присвоїв собі здобутки цієї культури і разом з іншими народами розвивав у себе культурне життя. Для Куліша культурний розвиток народу збігався з релігійним і освітнім. Тому він видавав популярні книжечки для народу і підручники для шкіл. Він хотів підняти культурний рівень простого народу і тому він старався розвивати українську мову, щоб вона була на такому самому рівні як інші європейські мови. Куліш бажав, щоб український народ також мав Біблію, перекладену на літературну народну мову. Він казав, що бажає ”виробити форми нашої мови на послугу мислі всечоловічій”. Куліш працював над перекладом Біблії усе своє життя в досить несприятливих умовах, але не довів його до кінця. В 1885р. сталася пожежа на його хуторі Мотронівці, і його переклад згорів. Пропала праця багатьох років. Лишилось тільки те з перекладу, що було надруковане в журналах. Проте після пожежі Куліш знову взявся за переклад втраченого тексту, але не скінчив повного перекладу Біблії до своєї смерті в 1897р.

Дружина Куліша передала манускрипт перекладу Біблії на зберігання в музей Тарновського. Тарновський зауважив, що 1/3 перекладу Куліш не встиг скінчити і він попросив письменника І. Нечуя-Левицького, щоб він переклав незакінчену частину Біблії, що й він і зробив.

І в 1904 році Британське Біблійне Товариство видало повну Біблію, перекладену П. Кулішем, І. Пулюєм і І. Нечуєм-Левицьким. На жаль, Куліш не побачив виходу Біблії в українській мові, але його намір і його праця не пропали надаремно.