Додаток - Словник релігієзнавчих термінів

                                 

         Словничок                                    

       релігієзнавчої, маловживаної термінології Католицької                                              Церкви

    

Абат – настоятель католицького і греко – католицького монастиря (кляштора).

Адміністратор - управитель парафії /маєтку/.

Архієпископ - старший єпископ, один з вищих титулів у християнській Церкві, середній між кардиналом /митрополитом/ і єпископом. Відповідно до апостольських правил присвоюється духовній особі, якій надано право наглядати над іншими єпископами, хоча останні вважаються їй рівновладними.

Ad limina apostolorum (від лат. "до апостольських порогів”)

—   звітна подорож єпископа або представників єпископату якоїсь

країни до Риму.

Апостольська адміністрація — церковна організаційна одиниця, відповідник дієцезії, на чолі якої стоїть апостольський адміністратор, який заміщає ординарія; є тимчасовим урегулюванням релігійної ситуаціі в умовах, коли функціонування дієцезії неможливе.

Апостольський Престол (лат. Sedes Apostolica) - папська резиденція в Римі; папа, як єпископ Риму є зверхником усієї Католицької Церкви. Назва відноситься також до всіх управлінь Римської Куріі, при допомозі яких папа керує Церквою. Апостольським Престолом називають також державу Ватикан.

Бог - верховна надприродна сутність, яка, згідно з різними релігійними вченнями, будучи наділеною вищим розумом, всемогутністю, є Творцем світу і детермінантом всього, що в ньому відбувається. Для християн Бог є один, але в трьох Іпостасях - Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Дух Святий.

Бернардинці - члени католицького чернечого ордену, який виник у 1115 р. В Польщі й Литві бернардинцями називали деякі групи францисканців з надто суворим статутом ордену. Назву одержали від імені Бернардина Сієнського, французького ченця /1380-1444/. В 1453 р. осіли при соборі св. Бернарда в Кракові. У ХVІII-ХIХ століттях діяльність ордену була обмежена, частина його монастирів закрилась. Незначна кількість монастирів бернардинців збереглася й понині. Орден братів менших св. Франциска /бернардинці/ в Україні має 8 громад, зокрема на Вінниччині – 3.

Брев'ярій (лат. breviarium- скорочення) — книга, що містить щоденні молитви, вибрані псалми і читання зі Святого Письма та уривки з інших християнських творів.

Василіани /полонізоване - базиліани/ - ченці греко-католицького /уніатського/ ордену св. Василя, який діяв на Україні

й Білорусії після укладення Брестської унії /1596 р./.

Ватикан - Папська держава, розташована на території Риму /площа 44 га/, центр Римо-католицької церкви, офіційна резиденція Пап і Римської курії. Має всі державні атрибути. Була утворена в 1929 р. Її глава - Папа Римський. При ньому існує уряд /Римська курія/, який очолює кардинал - статс-секретар, він же міністр іноземних справ. Ватикан має широку мережу університетів, академій, коледжів і семінарій. Серед них - Український католицький університет, велика і мала папські семінарії.

Візита - ревізія костьолів і монастирів, яка здійснювалася представником єпископата /генеральна візита/, деканом /деканальна візита/ або представником генерала чернечого ордену.

Візитатор - особа, яка проводила візитацію.

Вікарій - у Католицькій Церкві - заступник єпископа або парафіяльного священика; у Православній Церкві - єпископ, який був помічником або заступником архієрея.

Вокація - прийняття до чернечого ордену.

Вселенський Собор - зібрання єпископів усього світу під проводом Папи Римського, під час якого вирішуються кардинальні справи усієї Церкви. Католицизм визнає 21 Вселенський Собор, останнім з яких був II Ватиканський (1962-1965).

Гвардіан - настоятель чоловічого францисканського /капуцинського/ монастиря.

         Деканат - церковно-адміністративна одиниця, що об'єднувала декілька парафій /очолювалася деканом/.

Дієцезія (лат. dioecesis) /те саме, що й єпархія/ - церковно-

адміністративна територіальна одиниця Католицької Церкви, поділена

на деканати і парафії; дієцезією керує правлячий спископ при допомозі

дієцезіяльної курії.

Домініканці - члени ордену, заснованого в 1215 р. в Тулузі іспанським монахом Доменіко де Гусманом /1170-1221/. Домініканці дають обіт бідності, утримання й послушання. На чолі ордену стоїть обраний на 12-річний термін генерал, який підпорядкований безпосередньо Папі. Під прапором місіонерства домініканці проникали на Схід, в т.ч. й в Україну. В 1233 р. під Києвом вони були заснували монастир. Нині орден діє в 50-ти країнах, нараховує понад 12 тисяч членів. Має близько 600 монастирів. Члени ордена ведуть активну місіонерську роботу в Україні.

Духовенство - особлива, як правило, організована за ієрархічним принципом група професіональних служителів культу в ряді сучасних релігій. Функції духовенства: задоволення релігійних потреб віруючих, культові відправи, проповідь і захист віровчення, церковно-адміністративна діяльність. В католицизмі до складу духовенства можуть входити тільки чоловіки.

Еклезіологія (гр. ekklesia — Церква, logos — слово) — наука про Церкву,яку ще називають богослов'ям Церкви.

Єзуїти - члени найбільш впливового в Католицькій Церкві чернечого ордену. Орден засновано у 1534 р. в Парижі іспанським дворянином Ігнатієм Лойолою і затверджено Папою Павлом III 27 вересня 1540 р

Єпископ - вищий ієрарх у більшості християнських церков.

Єпископ-суфраган - помічник, якого призначали на допомогу немічному або тяжко хворому католицькому єпископу.

Ісус Христос - згідно з християнським віровченням засновник християнства. Більшість християнських Церков вшановують Ісуса Христа як Боголюдину.

Інфулат - абат або настоятель костьолу, який мав право відправляти єпископську відправу і носити митру, хоча б і не був у єпископському сані. Входить до складу вищого духівництва.

Іn ресtоге (від лат. "в серці") — вираз вживається в ситуації, коли

папа,призначивши кардинала, не оголошує, з огляду на обставини, його

імені до загального відома, а зберігає його в серці".

Йосифізм - церковно-політнчна система в Австрії, започаткована

імператрицею Марією Терезією (1745-1780) і розвинута імператором

Йосифом II (1780-1790); була скерована на підпорядкування релігійного

життя державній владі.

Канонік - священослужитель кафедрального собору; входив до складу вищого духівництва.

Капітул - духовна колегія при католицькому єпископі /дорадчий орган/; збори членів чернечого ордену, а також його керівний орган.

Капітула (від лат. capitulum — голова) — колегія каноніків при

кафедральній церкві; у відношенні до монашого життя — зібрання

зверхників чернечих орденів.

Кардинал - другий за значенням чин після Папи в Католицькій Церкві. Кардинали - найближчі радники Папи. Після смерті понтифіка вони обирають із свого середовища на конклаві нового Папу. Призначає кардиналів Папа після узгодження з духовною консисторією - радою кардиналів.

Кардинальський консисторій (лат. соnsіstоrium — місце

зібрання) — зібрання кардиналів під проводом папи.

Католицька Акція -  католицька організація, основною метою якої

є апостольство серед мирян; основні принципи діяльності Католицької

Акції затвердив папа св. Пій Х (1903-1914).

Каплиця - невелика молитовна будівля або ж церква. Споруджувалась на кладовищах над входом до склепів, де слугувала надгробним пам'ятником, а також в пам'ять різних подій церковного і державного життя, з приводу суспільних бідувань.

Катехізація - процес налагодження християнського навчання і виховання населення шляхом організації вивчення «Закону Божого», в якому головну частину займає віронавчальна книга «Катехізис», в якій у стислій доступній формі викладені тексти Святого Письма - Біблії.

Католицизм - релігійна, моральна і суспільна доктрина Римсько

-католицької Церкви, основою якої є Біблія і Традиція. В моральній

доктрині найвищою цінністю є Бог, нормою вчинків -виконання Його

волі.

Кафедра (від гр. каthedra — крісло) — посада єпископа, який керував єпархією; іноді -синонім-замінник слова «єпархія».

Кафедральний собор, тобто головний дієцезіяльний храм, в якому

богослужіння вів місцевий єпископ;. резиденція спископа.

Келія - окреме, особливе помешкання для проживання ченця на території монастиря чи поблизу нього. Проживання в келії створювало умови для суворого дотримання монастирського статуту. В келії можуть проживати один або кілька ченців.

Кляштор - католицький монастир.

Коадьютор - помічник, якого призначали на допомогу немічному католицькому єпископу.

Конвікт - приміщення гуртожитку для студентів орденських колегіумів.

Конфесійний - той, що відноситься до віровизнання.

Конфесія - приналежність до будь-якої Церкви, релігійної організації, яка має своє віровчення, культову практику та організаційну структуру.

Конфірмація - таїнство Миропомазання в Католицькій Церкві. Конфірмація проводиться єпископом в урочистій обстановці.

Конкордат (від лат. соnсоrdаrе - погоджуватись) - угода поміж

Апостольським Престолом і державою, що обумовлює юридичну ситуацію

Католицької Церкви в даній державі, а також регулює відносини між

світською і церковною (католицькою) владою.

Конгрегація (від лат. соngregatio - згромадження) - управління при

папській курії, відповідник міністерства, яке займається визначеним обсягом

справ.Всього є дев'ять конгрегацій: Віровчення, Східних Церков, Божого

Культу і Святих Таїнств, Канонізаційних Справ, Єпископів, Євангелізації

Народів,Духовенства, Інституцій Посвяченого Життя та Об'єднань

Апостольського Життя, Семінарій та Навчання.

Контрреформація — в історії католицизму рух, що намагався

здійснити внутрішню реформу Церкви; була відповіддю і протидією

поширенню Реформації. Контрреформація сформувалася на

Тридентському Соборі (1545-1563).

Кредо - символ віри в католицизмі.

Костьол /від лат. саstellum/ - польська назва римо-католицького храму. Розрізняються костьоли кафедральні, монастирські, парафіяльні, філіальні і каплиці.

Ксьондз /польс. ksiądz - польська назва римо-католицького

священика або священнослужителя особливого рангу /напр., ксьондз

-кардинал/.

«Людина і світ» - щомісячний релігієзнавчий журнал. Почав виходити на базі товариства «Знання» України з жовтня 1960 р. під назвою «Войовничий атеїст». Змінив назву в 1965 р. За радянського часу журнал мав переважно атеїстичну зорієнтованість. З вересня 1990 р. в журналі відбулися значні зміни, він став релігієзнавчим. Змістовною основою його стали загальнолюдські цінності, гуманізм.

Мартирологія (гр. mаrtys — терпіння, мучеництво) — розділ

християнського письменництва, присвячений житіям святих мучеників.

Новіціат (від лат. novus - новий, недосвідчений) — період випробування

кандидата в монашому ордені.

Нунцій (від лат. nunciare — повідомляти) — постійний дипломатичний

представник Ватикану в закордонних країнах, представник римського Папи при уряді якої-небудь держави.

Ординарій (від лат. оrdinatio - порядок) - в Католицькій Церкві духовний

провідник, котрий має звичайну юрисдикцію (напр. єпископ на терені своєї

дієцезії).

Орнат (від лат. оrnare - прикрашати) - літургійний ошатний одяг, що

вживається священиками під час звершення св. Месси.

Офіціал - намісник єпископа в духовному суді.

Папа Римський - глава Католицької Церкви і верховний правитель держави-міста Ватикан. Повний титул Папи Римського:

Єпископ Риму, намісник Ісуса Христа, намісник князя апостолів, верховний понтифік Вселенської церкви, Патріарх Заходу, примас Італії, архієпископ і митрополит Римської провінції, монарх держави-міста Ватикан, раб рабів Божих. Обирається конклавом -зборами кардинальської колегії пожиттєво. В церковній реєстрації фігурує 264 Папи. Нинішній Папа Римський Йоан Павло II /колишній польський кардинал Кароль Войтила/.

Паперть - підвищений майданчик або ґанок перед входом у християнський храм. У перші віки християнства була місцем, де знаходилися ті віруючі, які прийшли для покаяння, а також басейн, у якому вони омивали обличчя і руки.

Парафія /приход/ - термін, яким визначають первинну територіально-адміністративну одиницю в християнстві /православ'ї, католицизмі/. Ознаками парафії є наявність храму, молитовного будинку, штату служителів культу /причт/, а також громади віруючих /мирян/. Центр парафії - парафіяльний /приходський/ храм. Територіально парафія визначається віруючими в межах одного або ж кількох населених пунктів, адміністративного району чи його частини. Очолює парафію священик (пробощ, парох), якого призначає єпископ-ординарій. Парафія фінансово незалежна від держави; утримання причту здійснюється коштом мирян.

Паства - прийнятий у християнському лексиконі термін для позначення рядових парафіян, мирян,

Патер /лат. раtеr - батько/ - священик у Католицькій Церкві.

Плебан - парафіяльний католицький священик.

Плебанія - дім католицького священика; господарство, двір, господа плебана.

Прелат - звання, яке присвоюють вищим духовним особам у Католицькій Церкві.

Пресвітер (від гр. presbiteros — керівник, провідник давньо-

християнської общини) — духовний, котрий має право звершувати

Божественну Літургію.

Примас (від лат. primarius - головний, основний) — титул і звання,

що пов'язані з певними єпископськими столицями; почесна першість

примаса серед інших єпископів відображена в латинській сентенції рrimus

inter рагеs — "перший поміж рівними".

Пріор - настоятель чоловічого монастиря в домініканському ордені.

Святий Офіціум (від лат. officium - управління, служба, повинність)

—   давня назва римської конгрегації, яка займалася справами віри і звичаїв.

Святий престол - символ влади Папи як єпископа Риму, найстарший знак його церковної влади, давніший від символів, як-от перстень, ключі.

Святійший Отець - титул глави Католицької Церкви, папи

римського. Повна назва звучить так: єпископ Риму, намісннк Ісуса

Христа, наступник Князя Апостолів, найвищий Понтифік Вселенської

Церкви, патріарх Заходу, примас Італії, архієпископ і митрополит

Римської провінції, монарх міста-держави Ватикан, раб рабів Божих.

Терціарій (від лат. tertius — третій) — член організації мирян,

згромаджених при монашому ордені.

Унія (віл лат. unio — єдність) — міжцерковний союз, що полягає

на підпорядкуванні Східних Церков зверхності Папи, при одночасному

збереженні ними власної обрядовості і внутрішнього устрою.

Фільварок - комплекс земельних угідь, на яких світські власники вели власне господарство, використовуючи працю кріпаків; господарський двір, садиба власника маєтку.

Фундація - жертвування або надання маєтку чи грошових сум при заснуванні церковної установи /костьолу, монастиря тощо/.

Фунд         атор - засновник церковної установи, який забезпечував ії фундушем.

Фундуш - сукупність грошових засобів і маєтків, які забезпечували утримання церковної установи.

Чернець або монах - особливо ревнивий прихильник праведного

життя в християнстві, який з метою особистого спасіння добровільно

пориває з миром, бере обітниці нестяжання, шлюбності послуху.

Реалізуючи аскетичний ідеал, чернець може проживати усамітнено або

в чернечій громаді, організованій за певним статутом.

Чернечі обіти — урочиста присяга монахів жити в моральній

чистоті, убогості і послушенстві вищим наставникам в ордені; обіти

складалися на окреслений час (тобто тимчасові) і назавжди (тобто вічні).

Чинш - грошовий оброк.

Юридика - частина території міста, містечка чи села, на якій діяла юрисдикція монастиря або костьолу.